якісь дивні передчуття обіймають моє серце і душу....навіть не знаю від чого то взялося...
кажуть шо я жорстока, кажуть, шо мене бояця....і шо від того??? кожен сам собі створює дорогу в житті....і взагалі якшо бояця значить люблять....
дивно малююця ілюзії...світ мрій- не здійсненних....
чому коли ти вільна  і жива....головне, ти знайшла себе в цьому світі...лишивши той біль в пам"яті...з минулгоо  в моє життя вриваюця і починають диктувати свої правила...лишається впасти їм до ніг і сказати: " О вєлікій Гуру..я так довго чекала цього".... але я ж не чекала цього...я ж цього не хтіла....вони всі диктують свої правила, не усвідомлюючи того, що я не буду жити по цим правилам....я навіть не читатиму їх,не слухатиму їх....адже вони-це тільки минуле,а я живу сьогоденням і майбутнім.

хочеться спокою......хочу в гори...високо в гори...

Про шо люди думають, коли поспішають або просто прогуляються по вулиці в морозний вітряний день?
які думки лізуть в їхні голови?!
іноді хочеться підійти і спитати....але на тебе неадекватно відреагують....байдуже
треба тікати до іншого міста...хоча б на годину....там на тебе дивляця зовсім не знаоймі тобі очі...там можна подумати...відчути спокій в людському хаосі...
треба пакувати речі у наплічник і тікати до міста кавової казки...
вперед...не зупиняючись ..і не оглядаючись назад

який в тому сенс????  

Тупо правда...мати 4 місяці багато соплів у носі...цікаво відкіля вони беруця???Певно мізки розплавилися від сонця і витікають з голови...а якщо нежить 4 місяці..значить я вумна людина..бо маю багато мізків в голові,якшо вони ше й досі не витікли. А якщо сказати про цю проблему в голос...і тим людям,які тебе не знають....ой, яка халепа,який жах. Після таких вчинків важко себе називати адекватною людиною. 

   Так ось...трапилося то  чудового зимового вечора...Гуляли, говорили, намагалися якось посміхатися один до одного...Але ж ...ненавиджу вичавлювати з себе приязність до людини, від якої аж верне...і не буду...Він посміхався дивлячись на неї..Вона ж саркастично вичавлювала з себе посмішку у бік. Дурень...невже він не розуміє, що не цікавий для неї навіть як друг...Вона мовчала...Він запитав чому вона мовчить, а відповідь отримав: "Думаю! Мені треба зайти до туалету!" Він здивувався. - Там краще думаєця?! а натомість отримав: "Мені заважають говорити соплі, а для того щоб висякати їх, мені треба зайти до приміщення. Бо на морозі вони злипаюця у моєму носі!" 
   Така тактовна,а саме головне вподобана і чемна  відповідь для дівчини. 
   - То скажи це інщим, що тобі заважають думати соплі. 

Бовдур...Цікаво, що ж він чекав від дівчини, яка недовго думаючи повернулася до 3-ьох хлопців, які проходили поряд і сказала: - А ви знаєте,що мені заважає думати? Правильно, це повний ніс соплей. Саме ці соплі в моєму носі заважають мені думати!

Він глянув на неї...А вона дивилася на землю і посміхалася...Вона поспішала покинути його..поставити крапку на цій зустрічі...На неї чекали